Можно сравнить

	От	р.Б. Геннадiй
	К	Катрина Х.
	Дата	22.01.2004 15:59:42
	Рубрики	Армия; 1941;

Здравствуйте во Христѣ!

Сравним для наглядности: украинский новояз и малороссийское наречие.

Текст письма к турецкому султану (1650 г.)
http://sasha.inet.ru/au/hr/ur/t9/1/9.1.9.htm

Кстати весьма интересный документ и в контексте нынешнего юбилея Переяславской Рады, но я хотел бы заострить внимание на языковом уровне: каким было малороссийское наречие и во что его превратили нынешние свидомые (так, что автору пришлось переводить с малороссийского на «украинский»). Для меня лично, как великоросса, малороссийский текст читается влёгкую, чего не скажешь о нынешней «мове».

Итак, абзац на «мове» - перевод, абзац – оригинал (малороссийское наречие середины XVII века).

Найясніший милостивий цісарю турецький, пане наш великомилостивий! На довгі й безконечні літа доброго здоровля і щасливого над усіми панування вашій цісарській милості жичимо, поклін і служби наші віддаємо!

Наяснѣйший милостивый цысарю турецкій (панъ) наш велцемилостивый! На долгіє и незамержоне (незмірні) лѣта доброго здоровья и стасливого надъ всякими панованья вашей цесарской милости зычимъ. Поклонъ и службы наши!

Лист від Бекташ-аґи через Османа-аґу нам віддано. З писання того бачимо, що ваша цісарська милость, пан наш милостивий, зволиш ласкав бути до нас, слуг своїх. Велико ми нині тим тішимося з усім військом нашим Запорозьким, і велико просимо вашої цісарської милости, аби до нас, слуг своїх, і надалі був ласкав! Бо ми в братерстві й приязни з й. м. ханом кримським завсіди готові до послуг в. цісарській вельможности - стояти против кождого неприятеля.

Листъ отъ Бегдашъ-аги презъ Османа-агу намъ отдано. Съ котораго листа ворочано, же ваша цесарская милость, панъ нашъ милостивый, на насъ слугъ своихъ [ласкав быти рачиш]. Велце смы нынѣ съ того тѣшили ся всѣмъ войскомъ нашимъ Запорожским, и велце просимъ вашей цесарской велможности, абы на насъ, слугь своихъ, былъ ласкавъ. Гдыже смы за всякоє братерство и пріязнь съ ханомъ єго милостю готовы всегда до услугъ вашей цесарской велможности и против каждому непріятелю стоять!

Козакам ми наказали, щоб до володінь в. цісарської милости не впадали, і завсїди того будемо пильнувати, аби ніоден неприятель не напав і шкоди в панствах ваших не вчинив. Так нам дай Боже і по вік: з Татарами в згоді стояти і за-одно разом доходити - боротися з кождим неприятелем і за ласку в. цісарської милости віддячуватися!

Также козакамъ заказали, чтобы въ панства вашей цесарской милости не втаргнули. И всегда того остерегать будемъ, чтобы ни одинъ непріятель не пришолъ и зла въ панствахъ не чинилъ. Теразъ въ згодѣ за [се] стоять съ Татарами, одинъ за одинъ вмѣстѣ добываться - дай Боже такъ и на вѣки [быть] въ приятствѣ, [недобра] хотѣть всякому неприятелю, а зъ ласки вашей цесарской милости отдавать!

До тих часів писань наших ми не посилали, бо зайшли нас клопоти, і не можна було луччих послів послати. Але за той час приязни нашої з ханом його мил. розірвати не зміг ніхто!

До тыхъ часъ писаний нашихъ не посылали, што насъ недомочь така зашла, - якобы лутчи послы у вашей цесарской милости были. Приязни нашей завсе то съ ханом єго милостью розрывать - чего не доказали!

Тепер дочекавшися милостивої ласки в. ціс. милости, посилаємо послів з вірним поклоном від усього війська Запорозького в. цісарській милости!

Теразъ обачивши милостивой ласки вашей цесарской милости, пословъ нашихъ до вашей цесарской милости зъ вѣрнымъ поклономъ посылаємъ отъ всего войска Запорожского.

Бо ми звикли свою присягу до кінця тримати! Се тільки неприятелі наші звикли присяги свої ламати та зраджувати нас! Тепер якби була зрада від Ляхів, чи од Москви або від Угрів, або від якихось инших неприятелів, ми то вашій ціс. милости ознаймимо, і з вельможним ханом й. м. про все зноситися будемо. Коли б неприятель щось замислив з послами царя московського (в Варшаві), ми все се ознаймимо в. цісарській мил. І то обіцяємо, як зичливі слуги, в. ціс. милости, що ні полем ані морем не будемо нападати, ані оден неприятель за пильністю нашою до панства Турецького не вступить. А ми ласку в. ціс. милости будемо заслугувати і ніяким неприятелям своїм не будемо терпіти. Ласку в. ціс. милости готові ми відслужувати, і все що б у справах воєнних було, за відомістю хана й. мил. з ним зичливо чинити.

Кдыжъ мы до конца звыкли присяги своей [держать] - [тілько неприятелі звикли присягу свою] ламать и насвсегда зражать. Єжели бы яка отъ Ляховъ зрада была, или отъ Москвы или отъ Венгровъ, или отъ иныхъ какихъ непріятелей, мы вашей цесарской милости ознаймимъ, и съ вельможнымъ ханомъ єго милостью зноситися во всем будем. Єжели бы якій непріятель што съ послами царя московского мыслилъ, всегда будемъ вашей цесарской милости [ознаймляти]. И то обѣцуємъ, яко зычливыи слуги вашей цесарской милости, же ани полемъ ани моремъ не будемъ вступовати, ни одинъ непріятель въ панство Турецкоє будетъ съ пилности [нашоє] вступовати. А мы на ласку вашей цесарской милости слуговать, съ жадными непріятелями своими не будемъ терпѣть. Жебы то все зъ ласки вашей цесарской милости также отслуговать, готовы мы! Єстьли бы чтоколвекъ стороны справъ воєнныхъ было, зычливо съ ханомъ єго милости вѣдомо чинить.

Що посли в. ціс. милости прийшли, коли ми були зайняті, і нас дома не застали: військо наше виправляли на послугу ханові й. мил., - на се в. ціс. милость не рачте гніватися! Нехай як Осман-аґа, посол в. ціс. м., так і наші посли ласкаво будуть прийняті, і просимо щоб вони без забави від в. ціс. милости одправлені були. А ми завсіди слугами в. ціс. милости бути готові, і тепер низький поклін наш до ніг в. цic. милости віддаємо.

Любо послы в. цесарской милости [пришли подчас] нашей забавы, теды в дому нас не застали: тогда мы войско наше выправовали на услугу хана є. милости, - за што в. цесарская милость не рачте [гнѣв мѣти]. О своємъ всѣмъ тако Османъ ага, посолъ вашей цесарской милости, яко и наши послове вступовать ласкаво. На котороє просимъ, жебы послове безъ забавы отъ вашей цес. милости отправованы были, а мы завсегда слугами в. цесарской мил. готовы. И теразъ поклонъ нашъ низкій до ногъ в. цесарской милости отдаємъ.

Тут ясно видно, что малороссийское наречие мало чем отличалось от тогдашнего русского языка, но если верить самостийникам, то Москва впоследствии (особенно в советское время) несколько раз насильно реформировала «мову». Ну, допустим, что ять, ижицу, фиту и конечное «твёрдое ер» исключили, – это понятно кем и почему было сделано, - но вот зачем великороссам вдруг понадобилось делать малороссийское наречие более непонятным для себя? Абсурд какой-то.

В развитие литературного русского языка внесли основную лепту все три славянских ветви Русского народа (великорусская, малорусская и белорусская), хотя также, правда в меньшей степени, и другие народности бывшей Российской Империи. Называть его «москальским, российским, великоросским и т.п.» по меньшей мере безграмотно. В Москве местное коренное население говорит на московском говоре, в Петербурге – на питерском, на Кубани – на кубанской балачке, в Центральной России и Сибири почти каждая губерния – на своем говоре. На Украине и в Белоруссии – то же самое. Литературный русский язык – это норма речи и правописания выработанная естественным путем в продолжении веков всей восточно-славянской культурой (хотя даже на нем мы говорим с присущим нашему региону проживания оттенком – окаем, акаем, гэкаем и т.п.).

Это НАШ ОБЩИЙ литературный язык, наше общее богатство. Надо это и всем нам знать, помнить и беречь его.

P.S. Для тех, кому интересно - http://sasha.inet.ru/au/hr/ur/t9/7/9.7.12.htm Полный текст Переяславской грамоты - в смысле грамота Алексея Михайловича Войску Запорожскому Низовому. Русский текст (московский книжный XVII века в переводе на современный русский язык не нуждается :-)) с переводом на современную «мову».
P.P.S. Технический вопрос. Что надо делать, чтобы буквы «царской» орфографии отображались правильно – читаем: http://rus-sky.com/history/font.htm Замена шрифта и http://www10.brinkster.com/petrograd/14.html Как опубликовать в сети книжку с сохранением начертания в старой русской орфографии?

Простите. р.Б. Геннадiй